Translated from the Ukrainian by Oles Kovalenko and Vasil Baryshev It wouldn't be inaccurate to say that it is the story-writers who actually introduce kids to the world they live in... Using words, they paint a bizarre yet convincing pattern of the essential human values Love, Beauty, Honesty, Courage as opposed to Hatred, Uglyness, Meanness, Cowardice... This is a massive, wide-ranging collection of tales full of action, ferocious energy and imagination offered by leading Ukrainian authors of several generations. .j Rocking with laughter and dissolving in tears, praising the good and grappling with the evil — these entertaining and brilliantly plotted mysteries have it all!
Жив у Герцеговіні один бувалий старий чоловік. Як прийшла пора йому помирати, він підкликав сина до себе та й каже: Я переселяюся до наших предків, покидаю цю землю. Не надивився я на неї, хоч багато по ній ходив. Тож ти, сину, доки молодий та сила в тебе є, постарайся побачити якомога більше. Я тут приберіг сто жовтих дукатів — пригодяться тобі в дорозі. Тільки коли мандруватимеш, остерігайся людей лисячої масті...— Сказав це батько й помер. Син поховав батька, узяв сто дукатів і вирушив аж до Царгорода. Першого дня він дійшов до Мостара й тут у заїзді спинився на ніч. Щоб йому не вкрали грошей — а люди всякі по світу вештаються,— він попросив господаря заїзду потримати їх у себе, доки він спатиме. Господар узяв гроші й відвів мандрівника до кімнати. Юнак ліг і заснув, утомлений дорогою. А вранці встав, умився, одягся, випив каву та й каже: — Я дуже вдячний вам, що ви зберігали мої гроші, бо, знаєте, всякі люди є. Тепер я вже йду, то віддайте їх, буду вже сам пильнувати. — Які гроші? Що ти, хлопче, мелеш? — на те йому господар. — Та як же?.. Я ж вам ввечері давав дукати на сховок...
В одному селі жив собі парубок та був такий сильний, що ото як вранці кине свою важку, залізом ковану палицю вгору, то вона аж увечері на землю впаде. А гцо не знав ніякого ремесла, то худобу пас. І перед усіма вихвалявся, що його, мовляв, ніхто не подужає і він нікого не боїться. Аж якось, отак загордившись, він запитав у матері: — Скажи мені, люба матусю: х,Ша є ще хтось на білому світі сильніший за мене? Ти ж бачиш, як я легко шпурляю вгору важку, залізом ковану палицю. Можу й дерева з корінням виривати... А мати всміхнулася та й каже йому: — Е, мій синку, ніколи не хвалися силою, бо в світі знайдуться люди, що й тебе за пояс заткнуть. — Не може бути! — розсердився син. І вирішив податися світом, щоб перевірити, чи справді-таки хтось зможе побороти його. Довго йшов і дійшов до річки, широкої та повноводої. Ступив у воду — глибоко, убрід не перейде. Коли бачить: на тому боці якісь люди мету-
Якось султан прогулювався Стамбулом. Коли бачить: учні вибігли зі школи. «Треба,— подумав він,— пог< ворити з котримось із них, щоб діти знали, що султан цікавиться ними Підкликав він одного хлопчину до себе і став розпитувати його, як ві вчиться, які науки вивчає. А коли хлопець відповів на всі султанові запі тання, той дістав з кишені золотий дукат і простягнув йому. Але хлопеї відмовився його брати. Чому ти відмовляєшся від мого подарунка? — запитав здивованн султан. — Бо мама ще подумає, що я його десь украв! А ти візьми дукат і скажи матері, що його тобі подарував султан. Та хлопчина відповів йому: Ні, не візьму, мати скаже: «Якби султан хотів щось подаруват він би дав тобі більше!» Султан засміявся, набрав повну жменю дукатів і дав хлопцеві та сказав прийти до палацу, бо хоче дати йому ще багатший подарунок.
(Хорватська народна казка) Був мисливець, та такий убогий, що навіть рушниці путящої не мав. Тож ніхто й не хотів з ним іти на полювання, він, бідолашний, завжди ходив сам. Одного разу подався він до лісу на лови — а може, щось уполює-таки! — і справді, натрапив на оленя. Кинувся до нього, а олень — утікати. Чоловік за ним. Три дні біг за оленем і нарешті третього дня наздогнав його. Але заблудився, не знав тепер, як вийти з дрімучого лісу. Звідки він біг: чи з того, чи з сього боку? — Ох, якби хто показав мені дорогу додому, то й оленя віддав би йому,— чи то промовив, чи тільки подумав мисливець. І раптом постав перед ним чоловік, мов із землі виріс, та й каже: — Я виведу тебе з лісу. Але за це віддаси мені той прибуток, що маєш сьогодні в хаті? А мисливець убогий відповідає: — Та який там прибуток — я бідний, не маю нічого в хаті. Бери краще ось цього оленя, що я вполював.
Якось селяни поверталися з лісу додому, аж раптом один з них закричав: — Дивіться, дивіться! Он заєць побіг, який здоровенний! Не менше пуда заважить! Якби ж хто з-поміж нас довгоногий та наздогнав його, ото б мали сьогодні розкішну вечерю! А що його доганяти! — вигукнув найстарший серед них.— От одна половина нас побіжить зайця ловити, а друга нехай тим часом пошукає замашного ясенового кілка на рожен, шоб, коли ми повернемося з зайцем, уже все було готове. — Добре сказано! — обізвався інший.— Золоті твої слова! Проте й мене ще послухайте, браття: не треба нам нести зайця в село, а спечімо його тут, у лісі, та й з'їжмо гуртом. Бо як занесемо додому, то нам за домашніми лежнями нічого й не дістанеться, дарма що ми стільки наморочилися з ним. Але вдома про це ніхто анічичирк. Чули? Мудра річ! — підтримав його третій.— Тільки пильнуймо, аби той заєць нам у кущі не шмигнув... — Не втече від нас, ще не таких наздоганяли.
Песня "Как Челинтано" кавер версия от Сландо
Квартиры посуточно Донецк
Песня "Держи" кавер версия, клип (cover) Дима Билан
Как научиться играть на гитаре
Песня "Минуэт"
