Translated from the Ukrainian by Oles Kovalenko and Vasil Baryshev It wouldn't be inaccurate to say that it is the story-writers who actually introduce kids to the world they live in... Using words, they paint a bizarre yet convincing pattern of the essential human values Love, Beauty, Honesty, Courage as opposed to Hatred, Uglyness, Meanness, Cowardice... This is a massive, wide-ranging collection of tales full of action, ferocious energy and imagination offered by leading Ukrainian authors of several generations. .j Rocking with laughter and dissolving in tears, praising the good and grappling with the evil — these entertaining and brilliantly plotted mysteries have it all!
Жив у Герцеговіні один бувалий старий чоловік. Як прийшла пора йому помирати, він підкликав сина до себе та й каже: Я переселяюся до наших предків, покидаю цю землю. Не надивився я на неї, хоч багато по ній ходив. Тож ти, сину, доки молодий та сила в тебе є, постарайся побачити якомога більше. Я тут приберіг сто жовтих дукатів — пригодяться тобі в дорозі. Тільки коли мандруватимеш, остерігайся людей лисячої масті...— Сказав це батько й помер. Син поховав батька, узяв сто дукатів і вирушив аж до Царгорода. Першого дня він дійшов до Мостара й тут у заїзді спинився на ніч. Щоб йому не вкрали грошей — а люди всякі по світу вештаються,— він попросив господаря заїзду потримати їх у себе, доки він спатиме. Господар узяв гроші й відвів мандрівника до кімнати. Юнак ліг і заснув, утомлений дорогою. А вранці встав, умився, одягся, випив каву та й каже: — Я дуже вдячний вам, що ви зберігали мої гроші, бо, знаєте, всякі люди є. Тепер я вже йду, то віддайте їх, буду вже сам пильнувати. — Які гроші? Що ти, хлопче, мелеш? — на те йому господар. — Та як же?.. Я ж вам ввечері давав дукати на сховок... Юнак спочатку подумав, що господар жартує, але раптом помітив: таж у нього руда борода, він лисячої масті! І пригадав батькову пораду. Тоді він почав голосно вимагати своїх грошей, та господар покликав слуг, і ті викинули мандрівника надвір. Став бідний юнак перед заїздом, обкрадений, побитий, і не знає, що діяти. Узяв його жаль, і він заплакав. Тут саме проходив якийсь старий і порадив йому поскаржитися судді на нечесного господаря заїзду. — Наш суддя добрий, він примусить його повернути гроші. Пішов мандрівник до судді, вклонився йому низько та й каже: — Праведний судде! Господар заїзду ошукав мене. Я дав йому вчора ввечері гроші на сховок, а він тепер не хоче повернути їх, каже, що не брав у мене ніяких грошей. — Приведи два свідки, які підтвердять, що ти давав господареві заїзду гроші, тоді я присуджу, щоб він повернув їх. Так закон велить,— сказав йому суддя. — Але ж ніхто не бачив, як я...— почав юнак та й затнувся: він глянув на суддю — аж у того руда борода. Зітхнув важко і вийшов. Побрів мандрівник геть із міста й ліг коло брами: нічого, бідному, не лишилося — хіба що померти. Лежить і журиться. Але нараз відчув, що хтось біля нього стоїть. Підвів голову і впізнав того старого чоловіка, який радив йому звернутися до судді. — То як, хлопче, ходив до судді? — запитав його старий. — Ходив, але даремно. Нічим він мені не допоміг,— відповів невесело мандрівник.— Мені тепер хоч із мосту у воду. — Ще не все втрачено,— потішив його старий чоловік.— На околиці міста живе один справедливий мудрець, піди-но до нього: якщо й він тобі нічим не допоможе, тоді вже й справді ради немає. Ніби крила виросли в юнака — так зрадів — і скоріше побіг до того чоловіка. Щойно переступив поріг — йому так і похололо всередині: і в цього була руда борода! Хотів уже назад вернутися. — Зачекай, хлопче, куди тікаєш з моєї хати? Тут не один знайшов ліки на свій біль,— затримав його мудрець. Нещасний мандрівник пробелькотів: — Пробачте мені, добрий чоловіче, але ви мені не допоможете: у вас... у вас руда борода. А мій покійний тато, вмираючи, казав мені, щоб я остерігався людей лисячої масті. — А все-таки розкажи, що в тебе за лихо. Юнак розповів, як господар заїзду обікрав його і як суддя нічого не міг порадити. Старий ляснув у долоні, і перед ним з'явився слуга. — Піди-но поклич господаря заїзду,— звелів мудрець. Помчав слуга, а через якийсь час прийшов господар заїзду. Вступив до хати, глянув на старого, подивився на мандрівника і каже: — Сподіваюся, не заради оцього брехуна ти кликав мене? — Ти вгадав,— відповів мудрець.— Саме заради цього хлопця. Він каже, що ти взяв у нього сто дукатів і не повернув. Якщо це так, то віддай, бо ж знаєш: ще нікому не вдалося мене обдурити. — Клянуся бородою, не брав я грошей у нього. — Гаразд,—промовив мудрець.— А як звати твою дружину? — Белила. — Отже, сідай і пиши їй, що я тобі скажу. Господар заїзду глянув здивовано на мудреця, але таки сів, узяв перо й почав писати: «Моїй вірній дружині Белилі. З чоловіком, який принесе цього листа, передай ті дукати, що їх учора ввечері залишив мені мандрівник». — Але ж, святий чоловіче,— пробелькотів господар заїзду,— як я можу таке писати, коли це неправда? — Ти пиши, а якщо цей молодик виявиться брехуном, то твоя Белила тільки посміється у вічі моєму слузі, і він ні з чим повернеться назад. Господар заїзду скривився, але — куди вже дінешся? — пише далі, як йому диктує мудрець. Коли закінчив, віддав листа мудрецеві, той — слузі, а слуга з листом негайно подався до заїзду. Не минуло багато часу, як повернувся він з гаманцем, набитим дукатами. Мудрець віддав хлопцеві гроші й сказав: — Ну от і все гаразд! Щасливої тобі дороги! Юнак не знав, як дякувати мудрецеві за його справедливий суд. Коли він уже повернувся до дверей, щоб іти, старий зупинив його: — Ну, переконався, що батько твій правду казав, коли радив остерігатися людей лисячої масті? Мандрівник зупинився біля порога, примружив ліве око та й каже: — Я вже зрозумів, що не колір бороди батько мав на увазі, а вдачу людини. Спасибі вам, добрий і наймудріший чоловіче. Сказав це й подався далі в дорогу.
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск
ПОЛЕЗНЫЕ САЙТЫ
Песня "Как Челинтано" кавер версия от Сландо
Квартиры посуточно Донецк
Песня "Держи" кавер версия, клип (cover) Дима Билан
Как научиться играть на гитаре
Песня "Минуэт"
