Translated from the Ukrainian by Oles Kovalenko and Vasil Baryshev It wouldn't be inaccurate to say that it is the story-writers who actually introduce kids to the world they live in... Using words, they paint a bizarre yet convincing pattern of the essential human values Love, Beauty, Honesty, Courage as opposed to Hatred, Uglyness, Meanness, Cowardice... This is a massive, wide-ranging collection of tales full of action, ferocious energy and imagination offered by leading Ukrainian authors of several generations. .j Rocking with laughter and dissolving in tears, praising the good and grappling with the evil — these entertaining and brilliantly plotted mysteries have it all!
Побігайка підмітала хату і здибала в смітті гріш. За нього купила собі горнятко. Увечері залізла в нього й лягла спати. А надворі було дуже холодно, заморозок упав на землю. І раптом серед ночі Мишка Побігайка збудилася: хтось настирливо стукав у двері її хатинки. — Хто там? — запитала Мишка Побігайка. — Це я, лисиця,— почувся знадвору тонкий жалібний голосок.— Ох, Мишко Побіганко, уклінно прошу тебе, впусти мене до своєї хатинки, бо тут розгулялась буря й притискає мороз. Замерзну, якщо не візьмеш мене до себе! Але Мишка Побігайка не поспішала відчиняти дверей. — А що ти вмієш робити? — запитала вона. — Я кравчиня,— відповіла лисиця. Мишка Побігайка впустила лисицю до горнятка, і вони лягли спати. Ще не встигли на другий бік перевернутися, як знову хтось загримкотів У двері. — Хто там? — запитала Мишка Побігайка. Ох. Мишко Побігайко, це я, вовк, умілий різник. Благаю, впусти мене, бо надворі зірвався крижаний вітер, паморозь випала. Задубію тут. — Якщо ти вмієш бодай щось робити, то заходь до нас,— промовила Мишка Побігайка, відчинила двері й впустила вовка до себе в горнятко. Тільки заснули, аж тут знову хтось гупає в двері: Мишко Побігайко, будь ласкава, відчини мені. Надворі страшна холоднеча, пронизливий вітер з ніг збиває. Зглянься наді мною, ведмедем, бо пропаду я тут. А що ж ти вмієш робити? — запитала його Мишка Побігайка. — Я пасічник,— відповідає ведмідь. Тоді заходь.— І Мишка Побігайка навстіж відчинила перед ним двері. Щойно вмостилися спати, коли знову хтось затарабанив у двері. «Сьогодні всю ніч не буде спокою»,— подумала собі Мишка Побігайка. А знадвору вже чулось благання: — Мишко Побігайко, ласкаво прошу, впусти мене до своєї хатки, бо вуха відмерзають у мене. — Хто ж ти і що вмієш робити? — запитала господиня. — Я заєць. Чоботи вмію шити, швець я,— відповів довговухий. І зайцеві теж знайшлося тепле місце в горнятку. Зайшов він до хати і, щасливий, задрімав у кутку. А Мишка Побігайка шмигнула під ковдру. Тільки-тільки склепила очі, щоб додивитися перерваний сон, як знову за¬грюкали в двері. Розсердилася Мишка Побігайка: і поспати спокійно не дадуть! Тим часом надворі хтось мало не плакав — просився: — Мишко Побігайко, змилосердься наді мною, впусти мене до хати, бо тут стужа нестерпна, сивий мороз. Ноги заклякли в мене. Виявилося, що то був дикий козел-сарнюк. Він умів дрова рубати, був, отже, дроворубом. Мишка Побіганка впустила його до хатини. І нарешті всі заснули солодким сном. Наступного ранку Мишка Побіганка дала кожному роботу. Той чоботи шив, той дрова колов, той м'яса розстарався, а пасічник-ведмідь аж три вулики з медом приніс. Наварили вечері, повечеряли добре, медом закусили, а який мед лишився, то в горщик його вилили та поставили на кухні, й самі полягали спати. Тільки задрімали, аж лисиця раптом заойкала: — Ой, живіт у мене болить. Мишка Побіганка почула таке та й каже: Піди на кухню, завари собі чаю з ромашки. Лисиця встала й пішла на кухню. Побула там якийсь час і вернулася назад. Тільки-но всі почали засинати, лисиця знову застогнала і доти охкала. доки Мишка Побігайка не сказала їй піти на кухню й заварити собі чаю з ромашки. Лисиця тричі так ходила на кухню запарювати чай. Але насправді живіт у неї не болів і вона не заварювала чаю. Річ у тім, що лисиця бачила, де Мишка Побігайка ставила мед. який залишився од вечері, то вона його тихцем і з'їла, ще й горщик вилизала. Та й засну¬ла солодким сном. Вранці Мишка Побіганка знову дала всім роботу, а лисиці сказала: — Кравчине, ти вночі була хвора і не могла спати, то ще полеж собі, виспися добре. Тим часом на кухні зчинилася сварка. — Це ти вилизав мед! — Не я, а ти! Довго так сварилися. Нарешті Мишка Побіганка сказала: — Злодій не міг бути чужий; ніхто інший не знав про мед, та й ніхто не міг зайти до хати, бо двері були замкнуті. Щоб вивести злодія на чисту воду і зняти підозру з усіх, вовк запропонував таке: — Ляжмо всі горілиць, розкриймо роти і так лежімо на сонці. Хто з'їв мед, у того, коли сонце пригріє, почне він капати з рота. Усі полягали біля горнятка на траві та й поснули. Тільки лисиця не спа¬ла, бо була винна. Мед, справді, почав капати в неї з рота на землю. Вона швиденько втерлася, а натомість вимазала медом зайця, який спав коло неї. І після цього спокійнісінько собі заснула. Збудив її галас. Це пробудилися звірі й побачили, що в зайця мед витікає з рота. От і накинулися вони гуртом на нього, хтось навіть ударив його. А заєць тоді — тікати. Усі помчали за ним. У горнятку залишилася тільки Мишка Побіганка. Так з того часу заєць, аби лиш побачив де-небудь лисицю, чи вовка, чи ведмедя, то й тікає від них.
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск
ПОЛЕЗНЫЕ САЙТЫ
Песня "Как Челинтано" кавер версия от Сландо
Квартиры посуточно Донецк
Песня "Держи" кавер версия, клип (cover) Дима Билан
Как научиться играть на гитаре
Песня "Минуэт"
